Генічеського журналіста викрали росіяни
-
-
>
-
>
-
>
2455
Хочу одразу випередити запитання «а чому він не виїхав — він же розумів небезпеку?». Так, ми всі — журналісти, які опинились в окупації, розуміли небезпеку. Але:
1, Іноді їхати куди більш небезпечно, аніж сидіти тихо. Ніхто не знав, скільки триватиме окупація.
2. Росіяни доволі швидко «заборонили» Геннадію Осьмаку виїзд. Що це означає на практиці: 1) за тобою постійно слідкують; 2) ти не зможеш зі своєю дуже примітною зовнішністю з маленького, оточеного озброєними до зубів росіянами, міста непомітно виїхати; 3) ризикнути і виїхати помітно — це майже 100%-ва смерть або тортури.
Днями, 7 березня 2024 року, з'явилось повідомлення про те, що росіяни викрали Геннадія Осьмака. Ось таким повідомленням у традиціях російської пропаганди це супроводжувалось.
Осьмака звинувачують в участі у «нацбатальоні ВСУ кримських татар», який закликав до блокади Криму. Крім цього, вони вважають, що він активно популяризував терористичний батальйон імені «Номана Челебіджихана» і він став їх штатним PR-менеджером. Геннадія затримали і відкрили проти нього кримінальну справу за статтею «Участь у незаконному воєнному угрупованні». Йому загрожує до 15 років ув'язнення, але цей термін може збільшитися — якщо окупанти вирішать, що він був «сплячим» агентом СБУ.
Сказати, що це — морок, це нічого не сказати. Як два роки жив Геннадій під тиском окупантів, також лишається загадкою, але це точно не життя, а суцільні тортури: в прямому і переносному сенсі. Росіяни неодноразово вже «затримували» його і піддавали тортурам. Втім, за повідомленнями місцевих, Геннадія після цього відпускали. Цього разу — поки ні. Вигадувати міфічні угруповання, до яких зараховувати згодом незгодних з російською окупацією людей, — це одна з улюблених розваг росіян.
Геннадій Осьмак — доволі відомий херсонський журналіст. Починав на телебаченні, згодом зробив сайт «Новий візит», який росіяни «віджали» у перші ж дні окупації. Саме тоді Геннадій написав, що більше до сайту стосунку не має. З тих пір про нього з'являлась різна інформація — здебільшого провокативна, якщо публічна. Але ми продовжуємо тримати зв'язок із тими, хто може сказати правду. Ми — бо нас багато. Так сталось ще з окупації Херсона, що найчастіше прямий зв'язок маєш із декількома людьми, з іншими — через низку людей, щоб не наражати на небезпеку. Такі реалії. Тому завжди — ЗАВЖДИ — я і такі, як я, можуть легко сказати, бреше людина про своє перебування в окупації чи каже правду.
Геннадій Осьмак всім своїм життям доводить, що таке справжня незалежність журналіста. Починаючи ще оператором у 90-ті, він пройшов доволі складний і цікавий шлях (Боже, ці кліше!), в якому важко знайти хоч один натяк на заангажованість, «продажність» або щось інше. Скільки виборів, скільки різних влад, — він завжди вмів і вміє лишатись людиною, професіоналом і бути не те, щоб нейтральним: незалежним. Бо незалежність і нейтралітет — то абсолютно різні речі.
Але коли росіяни хочуть знайти привід приписати людині участь у ефімерних угрупованнях та інший морок, вони це просто зроблять. Їм не потрібні докази: вони їх просто вигадають. Навіть «свідків» знайдуть, які все «підтвердять».
Можна довго розповідати про чесноти Геннадія, але, думаю, і без того все зрозуміло. Єдине, що зараз маємо робити всі, — це поширювати інформацію про те, що він в полоні росіян і йому інкримінують вигадані злочини. Ця інформація має бути буквально всюди. Тільки так ми зможемо наблизити звільнення Геннадія і покарання тих, хто знущається з українців в окупації.
